Ніч яка місячна

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.

Ти не лякайся, що нiженьки босiї
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Сядемо вкупочцi тут пiд калиною –
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, срiбною хвилею
Стелеться полем туман.

Небо незмiряне, всипане зорями,
Що то за Божа краса!
Перлами ясними ген пiд тополями
Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебідонько,
Тепло - нi вiтру, нi хмар.
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.