Я ЯРІЮ

Я ЯРІЮ
Як по Кафці,
То слід вічно білий.
Вино
Упокорює спротив
В конюші Авгіт.
Крокує по горах,
Рахує дороги.
Зайде на хвилинку
В задимлений КИЇВ.
І знову у русі,
І знов у путі.
Дійти до конечного тіла,
Коли в позолоті джмеля –
Ти особистість.
Перевтілення дії.
У пошуках мрії
Пройти до фортеці –
Зостатися тільки прийшлим.
Не бачити чистого неба.
Не чути у відповідь:
Видний!
Прозорий, незримий,
Проникливо дивиться й нині.
На тебе, на мене.
На сутінки сказу,
На стильних потомків,
Що у вірі побачать
Твій спів соколиний.
У круках відкриють
Дивні привиди «Замку».
То ствердився геній.
Прийдешнім став Кафка










Я же считаю, что быть людьми - это допускать в свою жизнь элемент случайности и ждать чудес.
Джеймс Ван Пелт