Вітер

Коли дихає вітер
Сніг покірно лягає у соти земні,
Щоб наповнити медом золотим
Гречані вуста навесні.
На віолі гарячі етюди зіграє бджола.
Жалкуватиме осінь, що себе од жалю віддала...

Коли дихає вітер,
Сни покірно лягають в долоні душі,
Щоб розсипатись міддю - сподівань
Брязкітливі і марні гроші.
Загорну твою душу в любові сповитки
Згублю і знайду.
Ти мене не шукай, я, мов сніг запізнілий,
З весною прийду!