ЖОРНА

Добровідь на жорнах
Добродій день
Протиснув руку
Між часом до
Й добою після.
Я у кутку,
Як дим-завіса.
Сказати блюзом,
Прослухати б патету.
Маленька спопіль
П’є вид з вікна..
Залізна ступінь
Копитом б’є поміж планет.
Оголена яхта
Бенета.
Малює візуальні види.
Я, ти?
Випити палючий пломінь
Бузувіра.
Прийти до віри,
До тіні славних снів.
Кричати в тишу гомінку,
Кричати, аби змінити простір,
Кричати – припоясати
Час до ембріона слів,
У зародку втекти від себе,
Аби породити для тебе
Своє яскраве «Я».
І власне « его».
Різне.
То синє,
Як весна,
То буре,
Ніби буря.
На просторі часу,
Погідне, сонцем сяє,
І сіре, невиразне,
Неначе болю камінь.